Українська | Русский | English
Публікації | Історія кафедри | Міжнародні контакти | Керівництво | Фотогалерея | Особисті сторінки
subglobal2 link | subglobal2 link | subglobal2 link | subglobal2 link | subglobal2 link | subglobal2 link | subglobal2 link
subglobal3 link | subglobal3 link | subglobal3 link | subglobal3 link | subglobal3 link | subglobal3 link | subglobal3 link
subglobal4 link | subglobal4 link | subglobal4 link | subglobal4 link | subglobal4 link | subglobal4 link | subglobal4 link
subglobal5 link | subglobal5 link | subglobal5 link | subglobal5 link | subglobal5 link | subglobal5 link | subglobal5 link
subglobal6 link | subglobal6 link | subglobal6 link | subglobal6 link | subglobal6 link | subglobal6 link | subglobal6 link
subglobal7 link | subglobal7 link | subglobal7 link | subglobal7 link | subglobal7 link | subglobal7 link | subglobal7 link
subglobal8 link | subglobal8 link | subglobal8 link | subglobal8 link | subglobal8 link | subglobal8 link | subglobal8 link

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

 

Кафедра фізичної хімії

Історія кафедри


Кафедра фізичної хімії була заснована у 1905 році учнем видатного російського фізико-хіміка І. О. Каблукова, вихованцем Московського університету О. В. Сперанським, який зосередив свої дослідження у галузі термодинаміки концентрованих розчинів. Результати своїх експериментальних досліджень він представив у дисертаційній роботі "Вивчення пружностей пари насичених розчинів" (1910 р.), в якій вивів закономірну залежність між розчинністю, точкою кипіння насиченого розчину та його кріогідратною температурою. О. В. Сперанський був автором відомого "Краткого курса химии", "Курса физической химии" та багатьох наукових статей.
У довоєнний період (з 1933 року) на кафедрі фізичної хімії під керівництвом професора К. П. Волкова було проведено ряд досліджень з коагуляції органзолей електролітами. Відомі також роботи К. П. Волкова з термічної дисоціації ізоморфних сумішей кристалогідратів, а також з адсорбції сильних електролітів омідненими вугільними поверхнями.
У 1944 році кафедру очолив професор (пізніше академік АН УРСР, Герой соціалістичної праці, лауреат Державних премій СРСР та УРСР) І.М. Францевич – вчений із світовим ім'ям. Наукова діяльність І.М. Францевича була пов'язана з широким колом питань теоретичної фізичної хімії та з її прикладними аспектами, зокрема, матеріалознавством, сплавами спецпризначення, фізико-хімією поверхневих явищ та адсорбційних шарів, кінетикою каталітичних процесів, корозією. Дослідження І.М. Францевича з електрохімії, хімії поверхневих явищ, металургії, металофізики широко відомі за межами колишнього Радянського союзу. З його ініціативи було створено Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР. І.М.Францевич є автором і співавтором 20 монографій.
У 1953 – 1960 рр. кафедра під керівництвом професора, академіка АН УРСР В.Н. Єременка зосередила основну увагу на проблемі пошуку конструкційних матеріалів для сучасної техніки. В. Н. Єременко розробив теорію змочування рідкими металами поверхні твердих тіл. Значне місце в його діяльності займають дослідження з термодинаміки твердих і рідких сплавів, вивчення рівноваг у гетерогенних системах. Академік АН УССР В. Н. Єременко є автором семи монографій, двічі удостоєний Державної премії УРСР.
У 1960 – 1965 рр. кафедру фізичної хімії очолював професор М. В. Товбін. В цей період було закладено початок робіт з фізико-хімії поверхневих явищ, гетерогенного каталізу, аеродисперсних систем. Розвинулись уявлення про мікро-неоднорідність поверхні твердого тіла і його мозаїчну будову, про роль структурного фактору й поліморфних перетворень в гетерогенному каталізі тощо. Підручник М.В. Товбіна "Фізична хімія" (1975) стоїть в ряду кращих серед вітчизняних та зарубіжних курсів з цієї дисципліни.
З 1965 по 1987 роки на кафедрі фізичної хімії під керівництвом лауреата Державної премії УРСР професора Г. І. Баталіна виконано великий цикл робіт з вивчення зв’язку між термодинамікою і структурою металічних та оксидних систем; започатковано дослідження тонких плівок та конденсатів, одержаних методом електронно-променевого випаровування. Г.І. Баталін широко відомий як автор навчальних посібників "Сборник примеров и задач по физической химии" (1960), "Расчеты по физической химии" (1977) які сприяли розвитку фізико-хімічної освіти в СРСР та Україні.
 З 1988 року по 2005 рік кафедру фізичної хімії очолював д.х.н., професор Яцимирський В.К., Соросівський професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Під його керівництвом вивчено широкий спектр перспективних каталітичних систем (багатокомпонентні металічні та оксидні системи, нанесені каталізатори, прищеплені комплекси тощо) в газофазних реакціях за участю малих молекул, на базі каталітичних досліджень створено високочутливі сенсори газів, розвивається новий науковий напрямок – кластерний каталіз. Є автором широко відомого в СРСР підручника К.Б. Яцимирский, В.К. Яцимирский "Химическая связь" (1975) (друге видання – "Хімічний зв’язок",1997), навчальних посібників "Фізична хімія рівноважних систем" (1992), "Фізична хімія процесів"(1999), підручника "Фізична хімія" (2007).
В 2005 році кафедру очолив д.х.н., професор І.О. Фрицький, Лауреат Держаної премії України в галузі науки і техніки. Під його керівництвом на кафедрі розпочато дослідження в області біофізичної хімії, електрохімії координаційних сполук, металокомплексного каталізу та магнетохімії, розробляються методи одержання та досліджуються властивості нових біоміметичних каталізаторів молекулярних магнітних наноматеріалів. Є співавтором навчального посібника "Координаційна хімія. Практикум." (2008), є членом редакційних колегій «Українського хімічного журналу» та міжнародного журналу «Bioinorganic Chemistry and Applications».

©2009 Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка